Як правильно: вибачаюсь чи прошу вибачення?
Слово "вибачатися" – цілком нормальне і означає просити вибачення, усвідомлюючи свою провину. Але казати "вибачаюся" – це як казати "вітаюся", починаючи розмову; чи "прощаюся", закінчуючи її.
Що відповісти, коли просять вибачення?
"Все ОК", "Нічого страшного", "Не переймайся" — це фрази, якими ми звикли відповідати на вибачення незалежно від того, як ми насправді почуваємось. Такі фрази, хоч і здаються хорошим способом закрити не дуже приємний діалог, можуть дати співрозмовникові хибне враження того, що його слова чи дії дійсно були "ОК".
Як правильно: просимо вибачення чи приносимо вибачення?
"Отже, не приносимо свої вибачення, а просимовибачення", – зауважив Авраменко. До речі, таку саму проблему зі словами "носить" ми маємо у висловах на зразок: "Вулиця носить імʼя Івана Франка" або "Наша школа носить імʼя Лесі Українки".
Як правильно вибачити чи пробачити?
Як свідчить «Етимологічний словник української мови», слово пробачати «старіше» (з XVI ст.), ніж його сучасний дублет. Лексема вибачати (з XVII-XVIII ст.) вживалась у двох значеннях: «вижидати, вибирати», а також «дарувати, прощати». У мові-джерелі вибачати означало «бачити, роздивлятися, розпізнавати».
Замініть нехарактерний для української мови вислів приносити, принести вибачення на стилістично кращий варіант: просити, попросити вибачення; перепрошувати,
“Вибачаюся” – це констатація факту (“Я щось роблю”), а треба – спонукати когось (у кого просимо вибачення) до дії: вибач(те) – “зробіть”. Коли хочуть заперечит …
От спробуйте, попросіть вибачення – і ви самі в цьому переконаєтесь. Приносити можна радість, щастя, а от вибачення потрібно просити. Тож …
Коли ви говорите “вибачте” за те, що висловили свої справжні почуття, ви, по суті, просите вибачення за те, що ви такі які є. І це те, за що …
Перед Великим постом настає знаменний день – Прощена неділя. З цієї нагоди прийнято зазвичай просити вибачення у людей і прощати інших.